Погляд зсередини на
RJG ENTERPRISES INC. Сьогодні!
Почнемо з аналогії!
Була собі “консалтингова фірма”. Ця фірма працювала в глобальному масштабі. Саме по собі, це може здатися не надто незвичайним. Особливо сьогодні. Проте, ця фірма була незвичайною. Навіть за сьогоднішніми мірками.
Клієнти цієї консалтингової фірми були, в першу чергу, представники малого бізнесу та некомерційних організацій в Європі. Сама фірма була заснована в США, де свобода слова та – за європейськими стандартами – мінімальне державне регулювання давали їй величезну перевагу над фірмами заснованими в Європі.
Головним виконавчим директором (далі – директором) цієї фірми був “Німецький-американець”. Або, точніше, в “Amerikadeutscher” або “Auslandsdeutsche.”
Співробітники цієї фірми поділялися на різні категорії: а) “ділові партнери” та “незалежні підрядники”, б) “добровольці”, які симпатизували особистим переконанням директора фірми, в) “добровольці”, які підтримували людей з подібними переконаннями і г) люди, які просто вірили в ідеали свободи слова та хотіли протестувати проти придушення свободи слова. Незалежно від ідеології.
Дуже тісна співпраця всіх цих різнорідних елементів всередині однієї фірми мали як переваги, так і недоліки. Переваги очевидні. До недоліків можна віднести безпеку!
Тому, фірма запровадила дуже жорсткі та широкі заходи безпеки. (Наприклад, навіть між собою всі зверталися одне до одного за “прізвиськами”, а не реальними іменами.) Ці заходи безпеки можуть здатися надмірними. Особливо американцям, що живуть в Америці. Проте, ризик “перехресного зараження” та потенційна загроза “стеження”, особливо через засоби електронної комунікації, змусили фірму прийняти ці запобіжні заходи.
Тепер давайте докладніше розглянемо цю фірму “зсередини”!
Заради кращої ілюстрації, ми будемо використовувати чоловіка на ім’я “Святослав”.
Святослав зконтактував з фірмою та сказав, що готовий працювати на волонтерських засадах.
Він отримав наступну відповідь:
По-перше, його спитали про його кваліфікацію, інтереси та що саме він хотів би робити.
По-друге, йому запропонували його перше “завдання”. (Звичайно, він сам вирішував прийняти або відхилити його. Якщо він погоджувався, то йому було запропоновано назвати приблизний час на виконання завдання).
По-третє, йому дещо розповіли про заходи безпеки в фірмі.
Коли Святославу розповіли про його перше завдання, він сказав, що ця справа є “простою, але нудною.” Він погодився її виконати.
Святослав старанно виконував своє дійсно “легке, але нудне” завдання. Йому було зрозуміло, що це справжня “робота”, а не “веселощі та ігри”. Однак Святослав був відданим ідеалістом. Не любителем. Тож, він не заперечував.
Святослав дивився на це з іншого боку. Цю “нудну роботу” все одно мав би хтось виконувати. Крім того, це дало “новачку” шанс довести, що він був людиною “дії”, а не “розмов”.
Зрештою, Святославові запропонували виконати інше завдання. Він прийняв його. Нове завдання було а ні легким, а ні нудним, як попереднє. Але воно не було складним. Святослав сказав собі: “Добре! Тепер я закінчив “табір новобранців”.
Минув рік. Святослав був дуже задоволений. Він багато зробив та дізнався за цей час. Він розумів, як його робота впливала на вражаючий прогрес фірми. Він бачив конкретні результати. Він знав, що відіграє значну роль. Його завдання поступово ставали все більш цікавими. Він любив виконувати їх!
Таких людей, як Святослав у фірмі було багато.
Звичайно, “Святослав” – вигаданий персонаж. Однак, його історія – це історія реальних людей та реальних подій!